Dziś: piątek,
24 listopada 2017 roku.
Przegląd do nr 555 – listopad 2017 r.
Kościół
Віра
Тут цінують молитву…

ксьондз Ян Подобіньський

 Серед перших жителів Ірпеня було чимало поляків. В Ірпені був навіть костьол (польський католицький храм), який розгромили в 1930-і роки. Нині в Ірпені діє римо-католицька парафія святої Терези від Дитяти Ісуса. Звичайний житловий будинок переобладнано під костьол. Недільна літургія розпочинається о 10-й і 12-й годинах, служба Божа в будні дні о 18-й, а взимку – о 17-й годині. Тут правлять службу Божу два ксьондзи – Ян Подобіньський із Польщі і Едвард Кожухівський з-під Бердичева.

Наш співрозмовник – ксьондз Ян Подобіньський.

- Ксьондз Ян, я чув, що в Польщі церква користувалася великим авторитетом. Якщо учень не слухався, то вчитель обіцяв розказати про таку поведінку не батькам, а ксьондзу.

 - Так, церква авторитетна. Люди бачили в церкві свободу, якої не було в комуністичній Польщі.

 - З якої ви родини?

 - Мій батько народився біля Гайсина в Україні. Служив в армії Пілсудського, працював в офіцерській школі в Луцьку. Коли в 1939 році прийшли радянські війська, батько втік у Польщу. А всіх, хто був в офіцерській школі розстріляли. Батько був садівником.

 - Чому ви стали священиком?

 - Я народився в Західній Польщі в 1960 році, коли татові вже був 51 рік. У мене три  сестри і брат. Я наймолодший. Я закінчив середню школу, а в 1980 році – сільськогосподарську школу, де здобув фах зоотехніка. Але ще 13-літнім я вирішив служити Богу. Господь мене покликав. Коли батькові було 70 років, я заявив, що піду навчатися в духовну семінарію. Я учився 11 років і в 1991 році був висвячений на священика. Спочатку я думав бути звичайним священиком, але потім вступив у місійний ордена Серця Ісуса. Наші священики їхали проповідувати Євангеліє в Африку, Азію. Там, де суспільство зіпсоване комуністами, місіонерів із Голландії, Бельгії виганяли, але допускали священиків із червоної Польщі.

 - У католицькій церкві целібат – безшлюбність.

 - Так, колись був період розпусти. І священики звернулися до папи римського з проханням запровадити целібат. Є такий жарт. Папа римський дозволить священикам одружуватися за наявності трьох умов. Жених повинен бути не молодше 80 років, мати всі власні зуби і письмовий дозвіл від батьків.

 - Коли ви приїхали в Україну?

 - Я шість років працював у Польщі в чотирьох різних місцях, а потім мене скерували в Києво-Житомирську дієцезію Римо-католицької церкви. Спочатку я працював у Дзержинську Житомирської області. Я обслуговував 20 сіл. Священик несе Євангеліє і культуру. Польське життя відроджується там, де працює ксьондз.

 - Де ви вивчили українську мову?

 - Тут, в Україні. В процесі спілкування.

 - Чи різняться поляки в Україні і Польщі?

 - Тут поляки більше почуваються поляками. Тому, що страждали до наших часів за те, що поляки. Тут цінують молитву. В Польщі люди більш самостійні і прагнуть поліпшити своє життя.

 - Як у Польщі ставляться до українців?

 - Нормально. Є велика зичливість до України. Звичайно, у людей, які пережили репресії, вигнання із рідних місць, живе відчуття кривди. Але немає перешкод, щоб Польща і Україна жили дружно. Багато українців працюють у Польщі.

 - А що в Україні краще, ніж у Польщі?

 - Сало. (Сміється). Українці натуральні, виступають проти збочень. Українці дуже інтелігентні. Жодний слов,янський народ не зазнав стільки нещасть, як українці. Тепер українці віддають свої життя за власну державу. Поляки, та й Східна Європа загалом, не будуть спокійні, доки Україна не буде вільна. Росія відступить із Донбасу.

 - Чи давно ви в Ірпені?

 - Першого жовтня буде 4 роки, як я став настоятелем костьолу в Ірпені.

 - Яке у вас враження про наше місто?

 - Ірпінь вразив мене чистотою. Я сам бачив, як хлопець у центрі міста взяв цукерку і йшов 50 метрів, щоб викинути папірець в урну.

 - Я можу вам навести протилежний приклад. Йде дівчина вулицею, п’є воду, і тут же жбурляє порожню пластикову пляшку.

 - Це не ірпінка. Я раніше бував в Ірпені, брав пінопласт на заводі. У мене позитивні враження про Ірпінь. А ще мені сподобався кардіологічний санаторій «Ірпінь». Перед тим я лежав у лікарні в Баранівці після інфаркту. Там було добре ставлення. І в Ірпені добре лікують. Ірпінь швидко урбанізується. Але це гарна рекреаційна зона.

 - Які проблеми в римо-католиків Ірпеня?

 - Брак храму. У нас близько 150 парафіян. Приїздять католики з Бучі. Але немає приміщення, щоб усіх вмістити. Недільна літургія збирає до 70 осіб, не рахуючи дітей. Але немає місця для проведення загальних зборів, навчання дітей.

 Анатолій Зборовський

Передплатити „Dziennik Kijowski” можна протягом року в усіх відділеннях зв’язку України