Dziś: piątek,
24 listopada 2017 roku.
Przegląd do nr 555 – listopad 2017 r.
Edukacja
Знати чи говорити?
Пріоритети, які ми обираємо самі

Досконале усвідомлення, де, з ким і про що говорити – характеризує бодай кожного, хто поставив собі за мету досягти певного рівня володіння польської мови. Не «про всякий випадок» чи «зараз це актуально», а чітко вимальована мотивація - рушій прогресу у лінгвістичній справі. Бо так чи інакше спонукає регулярно мати справу з мовою. В який тільки спосіб – особиста справа. А все-таки…

Щоб отримати більш-менш ґрунтовні знання, люди звертаються до мовних шкіл. Це правильно, бо фахівці надають інформацію, яку далеко не кожен зможе отримати самостійно. Відтак починається захоплююче занурення у таємничий світ мовних процесів. Відмінювання частин мови, правильні закінчення й нескінченні вправи на відпрацювання чергового граматичного правила. Студенти борються з купою невловимих нюансів, ніби з вітряками, остаточно забувши про основну функцію будь-якої мови. Це - обмін думками й емоціями. Не варто забувати, що основна мета – порозумітися, а не видати на-гора бездоганність мови. Втім, з часом – якщо не мовчати – приходить і довершеність висловлювань.

Вибір мовних шкіл, слава Богу, вражає. Але краще обрати профільну. Центр вивчення польської мови „Polonista center”, який очолює талановитий педагог і керівник Євгенія Устенко  - це місце, куди приходять виключно за знаннями польської. І результат занять перевершує навіть сміливі очікування. Людина отримує не лише глибокі знання, а, що важливо, безцінні навички говоріння.

А все тому, що говорити починаємо з першого заняття. Викладачі – якщо не носії, то принаймні від native speaker не відрізняються – насправді закохані в польську і здатні закохати у неї будь-кого, хто прийшов навіть за володінням базовими зворотами і правилами читання. Якщо є бажання слухати цю мову – виникне бажання й говорити нею.

Щоб заговорити – треба просто заговорити. У цьому немає нічого надприродного. Викладачі центру „Polonista center” допомагають почати, не забувши надати при цьому повний спектр засобів, тобто лексики й граматики.

Граматика покликана допомогти, а не навпаки – посіяти комплекс неповноцінності. Мовляв, я нічого не знаю, говорити не вмію. Для початку граматика допомагає зрозуміти сенс висловлювання. Якщо ми у процесі читання чи слухання цілісно сприймаємо зміст, одразу стають зрозумілими закінчення у різних частинах мови. Концентруючись виключно на формі слів, ми сприймаємо інформацію розірвано, що виключає можливість системності й упорядкованості знань.

Граматика – це коректність мови. За роки життя ми рідною мовою не оволодіваємо в достатній мірі й хочемо за півтори години безпомилково відрізняти знахідний відмінок від орудного у польській, вимова й граматичні конструкції якої не відрізняються особливою простотою й доступністю. Через те закликаємо наших учнів не поспішати. Якщо одного уроку недостатньо – нехай буде ще хоч десять, але те чи інше граматичне правило має бути успішно застосоване в мовленні. Інакше нанівець усі старання. Усе забувається, якщо не залишає формату схоластичного відпрацювання вправ у підручнику, якщо не застосовується у мовленні.

Приватні уроки – це чудова нагода поговорити у спокійній обстановці,  так би мовити, потренуватися перед виходом у іншомовне суспільство. Як часто трапляється, що студенти, котрі пройшли рівень А2 і поїхали до Польщі, так ні з ким і не знайомляться, тільки тому що бояться своєї недосконалої мови. А той, хто поїхав із розмовником та знаннями кількох базових зворотів, вже через місяць у центрі подій та у колі закордонних друзів.

Вміння вислухати співбесідника та донести йому своє посилання – ось чому варто вчити і вчитися. Бути тут і зараз, а не думати, як побудувати чергове речення, яких слів ужити і в якій формі. А головне – любити свої помилки. Вони – найкращий вчитель. Прийде час – і помилок буде значно менше, а потім вони взагалі зникнуть. Це як у спорті. Багаторазові тренування – запорука відпрацювання навичок до автоматизму.

Правила й формули забуваються, комунікативні навички – ніколи. У школі вчителька англійської пів уроку з нами говорила. Про все й одразу. Питала, що кому снилося, в якому настрої хто зранку прокинувся, розповідала історії, питала нашу думку. Звісно, англійською. Ми обожнювали її уроки, бо нам було цікаво. І ми не боялися наробити помилок, тим паче, що з часом їх ставало дедалі менше. Нині я не пам’ятаю правил граматики, натомість поспілкуватися англійською на будь-яку тему – жодних проблем. Правила відпрацювалися й завчилися у ході нескінченних діалогів і монологів.

Тому вибір за вами. Знати чи говорити – все залежить передусім від цілі й мотивації. Бо досконале володіння мовою якраз і є гармонійним поєднанням цих двох дієслів.

Автор – Ярослава Тюпка
Викладач польської мови

В
Центрі вивчення польської мови Polonista center

Передплатити „Dziennik Kijowski” можна протягом року в усіх відділеннях зв’язку України