Dziś: piątek,
24 września 2021 roku.
Pismo społeczne, ekonomiczne i literackie
Aktualności
Зустріч з членами делегації Комітету експертів щодо виконання
Європейської хартії регіональних мов
у приміщенні Офісу Ради Європи в Україні (07 липня 2021 р.)


Cклад  делегації:
Член Комітету експертів професор Весна Чрніч-Гротіч, доктор наук (зліва третя) та інші.

Мета  зустрічі: з’ясувати чи дійсно інформаційні засоби Хартії застосовуються до польської мови на практиці.

Шановні експерти та колеги,

Хочу нагадати, що Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (ЄХРМ) , яка була ухвалена у Страсбурзі  5 листопада 1992 року,  в Україні була ратифікована двічі.             

Хартію було ратифіковано Законом України від 24 грудня 1999  року N 1350-XIV «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р., але закон втратив чинність у зв’язку з визнанням його таким, що не відповідає Конституції України згідно з рішенням Конституційного Суду України від 12 липня 2000 року N 9-рп/2000.

Вдруге Хартію ратифіковано Законом України від 15.05.2003 р. № 802-IV «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин».

Відповідно до закону про ратифікацію хартії, в Україні положення цього документу застосовуються до мов таких національних меншин: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької й угорської  (всього 13 мов).

Також хочу пригадати, які є  види навчання польської мови, відповідно до класифікації каталогу “Освітні заклади в Україні», виданого польською Фундацією Свобода та Демократія у 2015 році.

І. Навчання в державних освітніх закладах для польської меншини

  1. Школи з польською мовою навчання.
  2. Середні школи з польськими класами викладання.
  3. Середні школи з поглибленим викладанням польської мови (для польської меншини)

ІІ. Польська мова, як предмет:

  1. Обов’язковий
  2. Факультативний

ІІІ.  Навчання польської мови на громадських засадах (школи суботньо-недільні):

  1. При культурно-освітніх польських організаціях
  2. При римсько-католицьких парафіях.

Хочу зупинитися на проблемах суботньо-недільних шкіл в Україні:

Згідно зі ст.53 Конституції України держава ГАРАНТУЄ вивчення рідної мови через національні культурні товариства!!!

Але ні в Законі України «Про позашкільну освіту», ні в ПКМ N 433 «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів…» від 6 травня 2001 р. таких типів позашкільної освіти, як національно-культурні товариства НЕМАЄ!
В ст.7 Законі України «Про позашкільну освіту» сказано що мовою позашкільної освіти є державна мова, в той же час в цій же ст.7 написано, що застосування мов у позашкільній освіті визначає Закон № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який вступив в силу в 2019 році.

Так згідно з п.1.ст.21 цього закону «Особам, які належать до корінних народів, національних меншин України, гарантується право на вивчення мови відповідних корінного народу чи національної меншини України в комунальних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства».

В Україні понад 1300 культурних організацій національних меншин, навіть  якщо третина з них має суботньо-недільні школи,  держава повинна подбати про них. Інформація про загальну кількість таких шкіл в Україні у відкритих джерелах відсутня.

Але якщо проаналізувати таблицю Національно-культурні товариства Інфографіки, розробленої  міжфракційним об’єднанням «Національні спільноти» Верховної  Ради  України  за підтримки проекту Ради Європи, то бачимо, що з 24 областей України, 8 областей не вказали кількість товариств в своїх областях. В той же час в наступній таблиці Мова навчання і ЗМІ, ці ж області  зазначили, що в них відбувається навчання в недільних школах (це Львівська. Івано-Франківська і Миколаївська області). Тобто товариств немає, а навчання в недільних школах є. Парадокс.

По Житомирській  області взагалі відсутня  інформація і про кількість товариств,  і про недільні школи. В той час, як в області  проживає 49 тис. поляків, що становить 34% загальної чисельності поляків України і працює багато центрів вивчення польської мови.

Аналізуючи таблицю Фінансування програм та культурних заходів цієї ж Інфографіки одразу впадає в око, що фінансування культурних заходів і програм відбувається лише в тих областях де до складу облдержадміністрацій входять департаменти, управління або відділи з питань культури, національностей та релігій.

В Київській області, наприклад  проживають представники більше 120 національностей, але Управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації  у 2020 році чомусь реорганізували в управління культури, та й забули про національні меншини.

В той же час в 2019 році прийнято Закон України «Про оренду державного та комунального майна» за № 157-IX, який суттєво погіршив стан справ з вивчення рідної мови і  фактично позбавив гарантованого ст.53 Конституції України права вивчення рідної мови через національні культурні товариства. Тому що зазначеним законом громадські організації національно-культурних товариств прирівняли до комерційних структур, позбавили можливості пільгової оренди комунального майна і зобов’язали брати участь в аукціоні. Зрозуміло, що не маючи приміщення неможливо розвивати та зберігати свою культуру,  самобутність і вивчати мову.

У Київській області за 20 років не було розроблено жодної програми, яка б підтримувала розвиток,  самобутність та рівноправність національних меншин та забезпечувала б їх права. В той же час такі програми з 2016 року прийняті в Кіровоградській обл., Вінницькій обл., з 2020 року в Закарпатській області і планують прийняти в Черкаській області.

Тобто в тих областях де такі програми прийняті, держава та/або територіальна громада надає приміщення громадським організаціям національних меншин і створює умови для їх розвитку та самобутності, тому їх Закон України «Про оренду державного та комунального майна» не торкнувся.

У травні 2021 року нами були направлені звернення до Міністерства юстиції і Міністерства культури та інформаційної політики України, з проханням пояснити практику застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та надати науково-практичний коментар до нього у світлі гарантії прав національних меншин, які зафіксовані в ст.53 Конституції України.

Написані також звернення до депутатів Верховної Ради України, про необхідність прийняття змін до Закону «Про оренду державного та комунального майна», але жодної відповіді ми так і не отримали.

Висновок: В Україні потрібно приймати Програми розвитку міжнаціональних відносин та підтримки діяльності національно-культурних товариств в тих областях де проживають національні меншини та/або приймати зміни до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»

Пропозиції: Підтримувати сталий діалог  між національними меншинами і органами влади всіх рівнів, моніторинг дотримання діючих законів і прийняття закону щодо врегулювання правового статусу національних меншин.

Заступник Голови Спілки Поляків України
Олена Хоменко

Передплатити „Dziennik Kijowski” можна протягом року в усіх відділеннях зв’язку України