Історія українсько-польського літературного спілкування має давні традиції. Класик української літератури Іван Франко писав також і польською мовою. Добре знала цю мову й уважно слідкувала за новинами літературного життя Польщі й Леся Українка. Традиції українсько-польського літературного спілкування підтримали видатні поети ХХ – початку ХХ1 століття: Максим Рильський, Павло Тичина, Микола Бажан, Дмитро Павличко, Ліна Костенко, а з польського боку – Юліан Тувім, Константи-Ільдефонс Галчинський. З минулих століть треба назвати, насамперед, Марію Конопницьку, яка останні роки життя провела у Львові, де й похована.
Наразі добру традицію сусідських літературних взаємин підтримує канал „Культура” Українського Радіо. Зокрема, постійно веде висилання з тієї тематики український поет, постійний автор „ДК” Станіслав Шевченко. Він особисто переклав українською багато віршів польських поетів різних часів. С.Шевченко долучає до радіопередач літературознавців та інших фахівців. Зокрема-Юлію Леонідівну Булаховську, відому полоністку, доктора філологічних наук, професора, й також постійного автора „ДК”. В одному з останніх висилань й була порушена тема „Іван Франко і польська література”. Звісно, йшлося про твори І.Франка, написані польською мовою(насамперед, „Dla ogniska domowego” або „Lelum i Polelum”),критичні статті про творчість польських митців Болеслава Пруса, Маріі Конопницкої, Яна Каспровича, Казімежа Пшерви-Тетмайєра („Legenda Tatr”). Звісно, Іван Якович висловлювався й про „прогресивність” або „не прогресивність” сучасних йому авторів. До прогресивних він відносив Пруса, Конопницьку, Елізу Ожешко, з критиків – Яна Карловича. Помітним епізодом українсько-польського літературного спілкування стало листування І.Франка з Е.Ожешко(видане у повних зібраннях творів обох авторів під назвою „Dwugłos”).Розповіла Ю.Булаховська й про творчість лауреата Нобелівськоі преміі 1996 року Віславу Шимборську, представницю „новітнього” поетичного стилю (білий вірш неримований, подібний до „есеїстичної” прози);поезії Тадеуша Ружевича і Єжи Гарасимовича. Радіо висилання, що їх веде С. Шевченко, як правило, двомовні, тобто читаються вголос польський оригінал і український переклад. Відповіді на запитання ведучого часто-густо перетворюються на цікаву та плідну дискусію. Особливо, коли виступає такий знаючий фахівець і яскравий оповідач, як Юлія Булаховська. Залишається лише пожалкувати, що художні твори самої Юлії Леонідівни досі не перекладені польською.
Єжи СПИРИДОВИЧ
