Нещодавно в Києві відбулася ХХІ міжнародна науково-практична конференція «Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні». В ній, зокрема, взяли участь науковці із Польщі: Тадеуш Срогош виступив з доповіддю «Постаті козаків в історіографії Людвіка Кубалі», а Норберт Моравець – із доповіддю «Козаччина і метаморфози «турецькості» в польській історіографії ХІХ ст..»
Чимало учасників конференції характеризують польськомовні джерела. Олеся Лазаренко в доповіді «Польськомовна полемічна література в Україні кінця ХVІ – ХVІІ століть» звертає увагу, що після укладення Берестейської унії 1596 року основною мовою літературних дебатів стає польська. Київська дослідниця робить висновок: «Попри те, що полемічна література характеризувалася злобою, ущипливістю і гострим стилем, і врешті-решт в ній так і не знайшли свого вирішення болючі питання, пов’язані з догматами східної та західної церков, вона стала цікавим і оригінальним явищем в історії культур обох народів – польського й українського».
Марина Бабінська із Житомира виступила на тему: «Українське козацтво в дослідженнях Польського геральдичного товариства (1906 – 1939). Андрій Климчук із Києва назвав своє дослідження «Діаріуш Станіслава Освєнціма – джерело для вивчення козацтва». Польські джерела використовують у своїх дослідженнях Тетяна Якубова із Києва і Світлана Буряченко із Дніпропетровська та інші. Володимир Гуцул із Ужгорода аналізує пам’ятку станкового живопису «Битва під Оршею» з Національного музею у Варшаві як джерело з історії козацтва першої третини ХVІ століття.
Ми тривалий час жили в одній державі. Стосунки в різний час були різними: і співпраця, і спільна боротьба проти зовнішніх ворогів, і взаємна війна. Тому повноцінне вивчення історії українського козацтва без залучення польських джерел неможливе.
Анатолій Зборовський
