Метою публікації даної «Критичної нотатки» є бажання звернути увагу критиків і читачів на дві останні книжки Юлії Булаховської (на російській і українській мовах) під назвою: «Стихи и рассказы» (в двух частинах). Зазначимо, що обидві ці книжки – невеликі за розміром – це аж ніяк не дебют даної авторки. Їй належать і книги віршів, і книги прози (теж невеликого розміру); і автобіографічна повість «Тайны Валковского дома», і історична повість; вірніш навіть роман-фікція «Королева Нора и другие» з неіснуючої історії Франції, Англії й Польщі. При цьому, Юлія Булаховська – досить відомий філолог-славіст й викладач кількох вузів України, однак й письменниця-любителька за прикладом знаменитої сучасної польської поетеси – Віслави Шимборської, котра писала з іронією про свою майбутню могилу, що «її труп не належав до жодної з літературних груп».
Проте, звернімо увагу на дві останні книжки Ю.Л. Булаховської. Там фігурують вірші російською й українською мовами: деякі з них навіть частково покладені на музику: покійною Ольгою Турченко і бардом-гітаристом Миколою Ковальовим. Вірші – іноді чисто ліричного звучання – типу романсів, наприклад, «Пожар и солнечный, и лунный в твоём зашторенном окне. Концерт звучит там тихострунный, но посвящён ведь он не мне?»; «Ти питаєш, чи ми знайомі? Чи минуле є тільки сном? Ні, ми бачились в цьому домі і на річку ходили разом. Тільки «щастя» тоді потонуло, у тій річці; на наших очах й рятувальне вітрило згорнуло потаємно у наших серцях».
Є там вірші і гострого соціального звучання – проти злочинної анархії серед деяких верств нашої молоді – як негативного наслідку безкарної й «безмежної демократії». Скажімо, вірш «Безымянная могила у края леса», де фігурує «монолог» вбитого веселого молодого спортсмена-велосипедиста, якого застрелив для «розваги п'яного гурту» «заїзжий стрілок».
Також є вірші іронічні у відверто фольклорному дусі, наприклад, «Ворона кряче, ворона кряче: «чому сумний ти сидиш, козаче? Чи має дівка, що розлюбила, такі розкішні і чорні крила?». Або вірш «Осеннее»: «По старой дороге влачится арба. В старом гнезде происходит борьба двух пожилых ворон: «За место под Солнцем и «Птичий трон»; «За власть … над пустыми полями; За власть … над былыми годами».
Що стосується оповідань, то там сюжетно переважають акценти детективні – зараз дуже «модні» й хвилюючі в плані читацького сприйняття. Серед цих оповідань є й трагічні (скажімо «О привидениях») – про безжальний шантаж з настановою: смертельно налякати й вигнати, тим самим, (з комунального помешкання) літню, самотню жінку; оповідання про загадкове вікно, що горить лише серед ночі у покинутій части ні старого нежитлового вже будинку («підпільна майстерня художників, які виготовляють нібито новознайдені зараз картини Врубеля»); оповідання «У кільці вогню» про несподівану нічну пожежу у центрі великого міста і таке інше.
Є тут і детективи комічного звучання: «Пропавшее дорогое ожерелье» (прикраса, зокрема з льоду, котра розтанула в теплих руках онуків бабусі – видатного мистецтвознавця); оповідання про зниклу легкову автівку червоного кольору, яку без успіху шукають по всій території України, а вона стоїть спокійно у дворі, на своєму звичайному місці, лише добре перефарбована у чорний колір.
Смішнішим є й детектив про Дитячий Садочок вночі, куди з'явилася контрольна комісія, та її … зустріла там … циркова Шимпанзе в одежі старої бабусі.
Стиль викладу у згаданих книжках Булаховської нагадує «міські оповідання» й короткі п'єси-мініатюри А.П.Чехова («Медведь», «Предложение», «Свадьба») й знамениті зразки викладу західноєвропейської середньовічної літератури («Декамерон» Бокаччо), де виклад йде не від одного автора, а від групи розповідачів, які обговорюють або одну спільну тему, або кожний – свою.
Твори пані Юлії – це розповіді її друзів і знайомих, що збираються періодично на квартирі певної Галини Михайлівни Сарнацької (прототип – сама Булаховська) для пиття кави з тортом. Деякі з присутніх мають цілком конкретних прототипів, навіть під своїми справжніми іменами й прізвищами або дуже схожими, проте є і вигадані персонажі, хоча важко собі уявити, що насправді їх немає, як немає Шерлока Холмса у А.Конан-Дойля, як немає насправді міс Марпл і Еркюля Пуаро у Агати Крісті, або немає комісара Мегре – у Жоржа Сименона.
У книжках Булаховської, безперечно, присутня вигадка – бо це ж художні твори, та є й чимало цінного фактажу, оскільки авторка – дочка відомого філолога; мати її – була відомою співачкою, отже, Булаховська добре знала особисто багатьох видатних українських поетів й прозаїків (П.Г.Тичину; М.Т.Рильського; М.П.Бажана; Ю.І.Яновського; Л.М.Вишеславського й відомих філологів, наприклад, В.В.Виноградова і М.К.Гудзія).
Сюжети її оповідань переважно належать саме їй, як авторці, та деякі, наприклад, «Необычная девочка» - підказані іншими, у даному випадкові – Віктором Сергійовичем Я.
Головне місце дії – Київ та довоєнний Харків, а також периферія України: райцентр Харківської області Валки, де жив і працював протягом довгих років її дід по матері – знаменитий земський лікар – Д.М.Іванов; або ж передмістя Києва – Феофанія, де у родини Булаховських протягом років була приватна цілорічна дача.
Можна вважати, що книжки Ю.Л. Булаховської становлять інтерес для читача і навіть для критиків.
Єжи Спиридович
