Біля хреста. Зліва направо: Данило Кулиняк читає уривок із поеми «Мічені атоми», Іван Рішняк, Олександр Солодар.
Восени минулого року письменник, поет і історик Данило Кулиняк, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду імені Петра Калнишевського Іван Рішняк, письменниця, доктор біологічних наук Наталя Околітенко, поетеса, головний редактор газети «Культура і життя» Людмила Гнатюк, учителька Валентина Рішняк, письменник Володимир Коскін і автор цих рядків відвідали загадкову могилу.
Шлях нам показав місцевий краєзнавець Олександр Солодар. На узліссі на березі річки Уж, на межі чорнобильської «зони відчуження і безумовного відселення» в Поліському районі Київщини знаходиться масивний кам’яний хрест. Він вкопаний в пагорб, очевидно курган. Помітно, що час і якісь варвари намагалися знищити хрест. Схоже, в нього стріляли. Ямка в камені вибита, мабуть, жаканом. Якісь невідомі зловмисники намагалися викопати хрест. Викопали яму глибиною метра півтора, але хрест був довший. Очевидно, за століття він вгруз в землю. Та й курган колись був значно вищий.
Хто тут похований? Данило Кулиняк звертає увагу, що в цих місцях каменя немає. Отже, камінь, або вже готовий хрест везли здалеку. Кулиняк робить висновок, що це могли робити тільки для дуже знатного покійника. Данило Іванович цитує «Хроніку польську, литовську, жмудську і всієї Русі» польського середньовічного історика М. Стрийковського, який повідомляє, що в 1503 році на річці Уша (нині Уж) литовське військо зазнало поразки від перекопських татар. Тоді загинув овруцький староста князь Григорій Глинський. Данило Кулиняк припускає, що тут похоронили князя Глинського. Судячи з величини кургану, тут поховано ще багато загиблих воїнів.
Д.Кулиняк вперше побував біля цієї могили в день Чорнобильської катастрофи в квітні 1986 року. Хрест був пов’язаний рушниками. Кулиняку розповідали, що рушники пов’язували щороку на Великдень дві сестри-польки з лісового хутора неподалік. Вони ж доглядали курган.
Можливо, в кургані були поховані і польські воїни. Тепер рушників уже немає. Мабуть, немає і тих сестер. Ми пов’язали на хрест привезені з собою рушники, вшановуючи полеглих воїнів.
Данило Кулиняк прочитав уривок із своєї поеми «Мічені атоми», присвячений цьому хресту:
«Між нами і загиблими – віки.
Час забуттям тамує все. Та тільки
Пов,язує на хрест хтось рушники.
Під ним – барвінок й тихі теплі квіти,
Під ним - правічна пам,яті ріка,
А на хресті, мов крила перебиті,
Під вітром мають поли рушника.
Коли на нього глянути здалека
Із лугу, що між лісом і селом,
Той хрест, немов скалічений лелека,
Все стріпує і стріпує крилом».
На хресті викарбувані арабські цифри (очевидно, дата) і напис ніби латиною. Напис на звороті не вдалося розібрати.
Звичайно, остаточну відповідь про те, хто похований у могилі, можуть дати тільки археологічні розкопки. Але зараз необхідний фахівець із середньовічної лапідарної епіграфіки, який би зумів прочитати напис на хресті.
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ
