Українська етнополітологія дедалі більшу увагу приділяє осмисленню участі окремих етнічних груп в становленні політичної нації, громадянського суспільства як ключових явищ в розбудові Української держави, реалізації її європейської перспективи.
З відновленням державної незалежності України етнічні групи отримали можливість артикуляції та задоволення національно-культурних потреб, відродження традиційної культури, духовності, рідної мови, поставили питання участі у суспільно-політичних процесах. До цих процесів прикута увага етнополітичних студій національних та регіональних наукових осередків. Поряд з вивченням політичної участі етнічних груп, впровадження європейських стандартів етнополітичного менеджменту, сучасна політологія відводить важливе місце дослідженню суспільно-політичних інтересів меншин, зокрема українських поляків.
Впродовж багатьох років на ниві української полоністики, як складової етнополітології, плідно працює житомирський науковець Сергій Рудницький, доцент кафедри філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка. Своїми численними статтями та інформаційно-аналітичним виданням «Полонія Житомирщини» (Житомир, 2007. – 220 с.) він зарекомендував себе як глибокий і фаховий дослідник соціально-економічних, політичних, культурних явищ в середовищі українських поляків. Логічним продовженням цієї праці, наслідком авторських студій останніх років стала його монографія «Суспільно-політичні інтереси поляків незалежної України», яка нещодавно вийшла друком і була представлена широкій громадськості у бібліотеці імені Адама Міцкевича у Києві. Наголосимо, що Сергій Владиславович один із активістів Польського наукового товариства в Житомирі.
Актуальність рецензованого дослідження не викликає сумнівів як з погляду політології, так і в контексті реалізації етнонаціональної політики Української держави. Незважаючи на наявність значної кількості праць з цієї проблематики, такого узагальнюючого та інформаційно насиченого дослідження в українській історіографії сучасної полонії досі не було створено. Вивчаючи суспільно-політичні інтереси польської меншини незалежної України С.Рудницький опирається на базові категорії – «інтерес» («потреба», «цінність») і «механізм» («можливість», «дія», «задоволення»), а також дотичні до теми категорії і поняття: «сучасна Україна», «етнонаціональна політика», «національна меншина», «етнічна група», «українська полонія».
У огляді історіографії, окрім сугубо політологічних праць, знайшлося місце і для близьких до проблеми досліджень представників суміжних гуманітарних наук: соціологів, істориків, мовознавців, демографів, географів. Це надало монографії міждисциплінарного характеру, максимально наближеного до політологічних досліджень суспільно-політичних інтересів.
Загалом працю С.Рудницького можна назвати енциклопедією сучасної української полонії. Автор показав динаміку зростання громадської активності поляків через збільшення чисельності культурно-національних товариств, відродження культурно-освітніх традицій, налагодження контактів з історичної батьківщиною – Польщею. Він висвітлює умови виникнення, становлення двох загальноукраїнських, певною мірою конкуруючих організацій, Спілки поляків України та Федерації польських організацій в Україні. Метою цих організацій стало відродження та збереження польської ідентичності: становлення освіти рідною мовою, преси, підготовка теле та радіо програм, опіка народних колективів, допомога костьолу.
За роки незалежності було створено понад 240 польських національно-культурних товариств, що співмірно з чисельністю громадських організацій, які створили грецька, єврейська та російська етнічні групи. Порівняння досягнень полонії з самоорганізацією інших етнічних спільнот є характерною ознакою праці С.Рудницького. Надбанням польського руху стали загальноукраїнські Фестивалі польської культури в Україні, наукова конференція «Польський шлях до Казахстану», українсько-польські літературно-мистецькі зустрічі «Діалог двох культур», Форуми польських вчителів.
Примітною ознакою польського життя є повернення до духовних традицій, до Римо-Католицької Церкви. Дослідник відзначає роль «польського костьолу» для польських громад та аналізує протиріччя між бажанням церкви бути і польською церквою і римо-католицькою церквою в Україні водночас, з чим пов’язані питання мови проведення богослужінь, участі священиків у діяльності польських національно-культурних товариств. Громади римокатоликів, у яких розпочався процес розмивання традиційної польської національної складової, зосереджені у місцях традиційного компактного проживання українських поляків (Західний і Центральний регіони). За даними монографії зараз діє 890 громад Римо-Католицької Церкви в Україні.
На думку С.Рудницького, важливою складовою польського життя в України є постійна допомога Польської держави та польських неурядових громадських організацій (фонду «Допомога полякам на Сході» та фонду «Семпер полонія», товариства «Спільнота польська»). Актами допомоги полякам, що проживають за кордоном у підтримці їх зв’язків з національною культурою, стало ухвалення Законів про встановлення дня 2 травня Днем полонії і поляків за кордоном та Закону «Про карту поляка».
Значну увагу автор приділив проблемі повноцінного етнополітичного менеджменту в Україні. Він солідаризується з позицією лідерів польських організацій і обґрунтовує необхідність відновлення діяльності центрального органу виконавчої влади у сфері міжнаціональних відносин та захисту прав національних меншин – Міністерства у справах національностей.
Новизною та оригінальністю узагальнень характеризується позиція автора щодо суспільних інтересів, які в цілому відрізняють польську групу від інших етнонаціональних груп і від титульного етносу.
До таких інтересів С.Рудницький відносить соціальні (у тому числі – релігійні), економічні, політичні і культурні (у тому числі інформаційні і освітні). Їх артикулюють, здійснюють інституційні і неінституційні суб’єкти: лідери громадських організацій та лідери думки. Не оминув автор і питання різнонаправленості групових інтересів польської спільноти з інтересами її чильників.
У монографії вперше означено політичні інтереси полонії, від реалізації яких залежить реалізація інтересів і задоволення потреб в інших сферах. Політичні інтереси польської людності стосуються політичної сфери і України і Польщі або двох держав одночасно. Чільне місце в монографії займає питання розвитку польсько-українських відносин, їх впливу на можливості задоволення політичних інтересів полонії: становлення України як демократичної європейської держави, реформування етнонаціональної політики, представництво полонії в органах державної влади і місцевого самоврядування, її співпраця з органами влади у Польщі та польськими благодійними організаціями.
Таким чином автор реалізував поставлену перед собою мету – представив зміст і взаємозв’язок суспільних інтересів польської групи у сучасній Україні, висвітлив їхні стадії і динаміку, проаналізував механізм реалізації, його складові.
Підводячи підсумок зазначимо, що монографія Сергія Рудницького «Суспільно-політичні інтереси поляків незалежної України» є помітним явищем в етнополітичній науці, у ній подане сучасне бачення української полонії за часів здобуття Україною незалежності, гостро поставлені актуальні проблеми національної політики, спрямованої на реалізацію норм Конституції щодо захисту інтересів усіх етнічних груп. Результати дослідження будуть в нагоді в науковій, викладацькій та просвітницькій діяльності не лише для вчених та вчителів полоністів, але й для всіх, хто цікавиться міжетнічними відносинами.
О. Я. Калакура
Доктор політичних наук, провідний науковий співробітник
Інституту політичних і етнонаціональних
досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України
