26 квітня в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї лунали польські пісні. Тут відбувся поетичний вечір Сергія Рожновського «Думка на два серця». ». Сергій Миколайович пише вірші українською, польською і російською мовами. Небезпечні події на сході змусили його з родиною залишити рідне місто Маріуполь і перебратися в наш край. Нині Рожновський живе в Бучі і завідує радіомовленням в Ірпені. У його творчому доробку вже з’явилися вірші про Ірпінь, Бучу і Гостомель. На вечорі поет прочитав власні вірші польською мовою. Потім його українські вірші прозвучали у виконанні Сергія та його доньки Марії.
Творчий діапазон поезії Рожновського широкий – від кохання до філософських роздумів про буття. Водночас його вірші торкають струни душі.
На вечорі відбувся перегляд фільму Сергія Рожновського «Не падай, дощик», де відзнято краєвиди польських країв – Вармії і Мазур. Оскільки захід відбувся в день пам'яті Чорнобильської трагедії, то присутні вшанували хвилиною мовчання загиблих внаслідок аварії на ЧАЕС.
Це вперше в закладі культури міста Ірпеня звучала польська поезія. До цього поетичні вечори польською мовою в Ірпені могли бути хіба що на початку ХХ століття. А потім все польське старанно знищувалося.
Взаємини поляків і українців в різні часи були різними. Це, зокрема, ілюструє експозиція музею двома картинами заслуженого художника України Володимира Сидорука. Одна називається «Тарас Бульба вбиває Андрія». Ця ілюстрація відомої повісті Гоголя нагадує про війни між поляками і українцями. Інша картина називається «Гетьман Петро Сагайдачний». На ній зображено і Хотинську фортецю. Саме там польське військо спільно з українськими козаками завдало поразки турецькій армії.
Анатолій Зборовський
***
Я до Тебе прийду серед темної ночі,
Намалюю на стінах вишневі сади!
Подивлюсь у твої, дуже втомлені, очі
Від проблем і війни, світової біди!
Я до Тебе прийду. Завари мені кави.
Ще додай трохи перцю, кориці і сліз...
Розкажи про свої недороблені справи.
Буду слухати мовчки. А потім – на Біс!
Ще на Біс подаси цю приперчену каву.
Намалюєш яскраво колишнє і днесь.
Буду їсти, мов бомж, цю насичену страву.
Буду тут, буду там, буду з вами і – десь.
***
Więc dzień był taki, jaki trzeba!
Świeciło słońce prosto w czoło.
Na pustej plaży częścią nieba,
Śpiewałem głośno, nago, goło...
Piosenka mi leciała z gardła,
Nim ogień z paszczy złego smoka,
Żeby z pamięci złość wytarła.
Więc – nowe życie, nowa „stroka”!
9 kwietnia 2014 r. Mariupol
