Суспільно-політичне та культурне життя поляків Правобережної України в 1920-ті роки.
Нещодавно в Житомирі вийшла друком монографія Олександра Жуковського «Етнічні меншини Правобережної України у 20-ті роки ХХ століття: суспільно-політичний та культурний розвиток».
Автор, ґрунтуючись на широкій джерельній базі, висвітлює суспільно-політичне і культурне життя найчисельніших меншин Правобережжя – поляків, євреїв і німців.
Значна поліетнічність населення Правобережної України спонукала радянську владу для популяризації себе враховувати запити національних меншин. Так, у 1925 році було створено Польський національний район з центром у селі Довбиш (у 1926 році перейменовано на Мархлевськ) на території нинішньої Житомирської області. При губернських комітетах створювалися польські відділи В Києві діяло Центральне польське партійне бюро.
Але в польських селах існували традиційні організації, які мали релігійне забарвлення і функціонували виключно у територіальних межах окремого населеного пункту та не мали ніякого централізованого управління. Популярними були так звані гуртки або братства «Терциарів», «Ружанців», «Жива Ружа», «Таємниці», «Братчиків» тощо. Кожна окрема організація нараховувала близько 20-30 осіб. Учасниками цих організацій були переважно жінки та молодь, які боролися за громадську єдність, захищаючи споконвічні національні цінності. Дослідник зазначає, що тема діяльності польських організацій, заборонених владою, в українській історичній науці майже не вивчена.
На державному рівні проводилася підготовка польських педагогічних кадрів. У Києві діяв польський Педагогічний технікум імені Фелікса Кона. Проте вчителі проводили і нелегальні заняття. Існувала практика, коли під виглядом дачників або грибників у польські села приїздили вчителі і навчали громадськість польській мові та катехізису.
Краєзнавчі музеї досліджували життя національних меншин.
Видавалася література польською мовою. Але з огляду на її пропагандистський характер, позитивним у цих книжках була лише їхня польськомовність. Видавалася польською мовою газета «Голос комуніста», яка у 1922 році була реорганізована в друкований орган ЦК КП(б)У – газету «Sierp» і молодіжну «głos Młodzieży». Польською мовою видавався журнал «Bądź gotów». У 1925 році ( за іншими даними наприкінці 1924) в Києві була створена Центральна польська державна бібліотека. Її працівники допомагали польським відділам при окружних бібліотеках, фіксували всю інформацію про друковані матеріали польською мовою, також відслідковували матеріали про польсько-українські стосунки у виданнях українською та російською мовами. Був і польський театр.
Олександр Жуковський наголошує, що в незалежній Україні будь-який досвід розв’язання національного питання – як позитивний, так і негативний – є надзвичайно корисним.
Анатолій Зборовський
