Як написав наш колега, лідер Кам’янської команди Андрій Іванченко, «досвід та знання, що надихають».
І…поверненення автобанівськими польськими дорогами в українське бездоріжжя. Чи не 20 км, перетнувши кордон Будомєж –Грушів, ми мали повертатись зі швидкістю черепахи по суцільним ямам, яких і в чорнобильській зоні важко відшукати.
- Божевілля та й годі - волав чи не кожен.
- Навіщо держава вбудувала мільйони гривен до шикарного КПП на кордоні, до якого «забула» збудувати дорогу?
В Польші ж бедламу виявити не вдалося, хоча встиг і автостопом проїхатись і навіть «напівзайцем» в гданському шикарному трамваї.
Сім щасливих днів навчання у колі друзів!
Передусім підкорив Люблін, в якому з нами поділився вечірнім приязним спілкуванням реальний учасник знаменитої «Солідарності» Кшиштоф Становський.
- Кажете, я гарно спілкуюсь українською? Як же її не знати, якщо це мова наших добрих сусідів.
Він поділився сокровенними спогадами про визволення Польщі з соціалістичного табору(Боже, як мені не подобається це слово, бо одразу спливають в уяві жорстокі сталінські табори).
А ще відкрив секрет польського Успіху! В об’єднаних громадах-гмінах розпочали із різкого підвищення статусу сільського вчителя. І тепер там, за словами пана Кшиштофа, такий же самий рівень освіти як в крупних польських містах!
- Бо батьки зрозуміли, сказав він, якщо буде освіта у їхніх дітей, то й робота потім буде. І тепер в польській глибинці нерідко можна зустріти працевлаштованих українських вчителів. Куди дітей навіть із міст привозять, бо на додаток до гарного навчання тут гарантується ще й безпека та гарна сільська екологія!
Здивувала і скромність польської еліти. На офіційному відкритті нашого стажування в люблінській мерії був достойно згаданий присутній в конференц-залі недавній Надзвичайний та Повноважний Посол Польші в Україні Яцек Ключковський. І він не став «штовхати промову» від мікрофона, хоча, певен, що наші «весільні генерали» такою б можливістю у присутності численної преси обов’язково скористалися.
Там мені випала висока честь від імені Першого Командувача ВМС України, лідера «Громадянського конгресу» адмірала Бориса Кожина нагородити Президента (так у них називаються міські голови) Любліну Кшиштофа Жука орденом «Патріот України» за допомогу любленців Україні та у зв’язку з 700-літтям давнього міста. Та отримати унікальні знання у галузі розвитку місцевого самоврядування разом із сумською делегацією, яка теж приїхала переймати досвід в місто-побратим.
А наступного дня у Варшаві найбільше запам’ятався навчання в міністерстві інфраструктури та розвитку Польщі. Можливо, другий секрет польського успіху полягає в тому, що його керівник водночас очолює ще й міністерство фінансів . Тож знаходить можливість виділити гроші на проекти «розвою» (розвитку) країни. А ще з нами охоче ділились способами залучення грошей на подібні проекти від Європейського Союзу, членом якого Польща вже є понад 13 років. І від цього вона значно виграла, значно піднявши рівень життя своїх громадян, які, нерідко трапляється, вже почали повертатися додому із більш розвинених країн Євросоюзу-Германії, Франції та деяких інших .
Можливо, завдяки іншому секрету-створенню вражаючих індустріальних парків (ІП), які нам вдалося побачити в Любліні та Бидгощі. В них інвесторів зі всього світу заманюють податковими пільгами, розвиненою інфраструктурою та добре розвинутими стратегіями розвитку міст, що гарантує безпеку інвестицій та можливість «розвою» їхнього бізнесу.
Особливо запам’яталося відвідання потужного сміттєспалювального заводі в передмісті Бидгощі (від слів «бути гостем»). Він не лише перероблює непотріб міста та сусідніх територій ,а й виробляє електроенергію. Його спорудження коштувало 550 мільйонів злотих, причому половину цих коштів виділив Європейський Союз.
Ще один секрет польського Успіху - у вмінні приваблювати туристів. Тож нас щодня водили на гарні екскурсії і ділилися секретами приваблення мандрівників.
- Коли у вас святкується день звільнення міста від туристів ? - пригадується, в Сопоті запитав лідер одеської команди Олег Михайлик. - Першого вересня, як у нас?
- Ніколи, - відповіли поляки, які примудрилися щорічно в 30-титисячне курортне місто запрошувати понад два мільйони туристів. Бо на зміну літньому відпочинку в Сопот столицю літнього туризму за 300 км від села Варшава, як пожартувала екскурсовод Емілія з селища Прущ Гданський, приходить бізнестуризм. Бо з осені гості тримістя Гдиня-Сопот-Гданьськ з шортів переодягаються в костюми і приїздять на багато конференцій в ці прибалтійські міста.
У Сопототеці – унікальній місцевій бібліотеці, де ми вручили господарям примірник нашого відродженого легендарного «УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЦЮ», одному із спікерів вдалося нас приємно розіграти. Коли дівчата «до небес» »вразились інформацією про те, що на місцевому іподромі в тім числі і для коней створений солярій, то молодий поляк вже до сліз і зойку розчулив їх новиною:
- А ще кожна із них відвідує свого аналітика!
Але після грому аплодисментів веселий спікер все ж пояснив, що психоаналітиків все ж відвідують люди, особливо жокеї перед змаганнями або численні туристи тримістя.
А психоаналітики, подумалося, скоро згодяться всім українцям, якщо і далі будуватимуться «бездоріжні» КПП, якщо і далі триватимуть постійні битви за владу наших політиків - «гетьманців» (від слова «геть»), якщо негайно не розпочнемо впроваджувати отриманий досвід в рідній неньці-Україні.
Наш керівник Руслан Рохов постійно звертав нашу увагу на найуспішніші кейси в Польщі і при цьому просив усіх не ганити українські прорахунки та проблеми, щоб підтримувати імідж України в очах добрих сусідів. За що ми йому усі щиро вдячні!
Володимир БОНДАРЕНКО
(журналіст-правозахисник, учасник делегації Школи Мерів до Польщі)
